Рекомендації щодо облаштування та використання
найпростіших укриттів, заглиблених приміщень, підвалів та
погребів в якості укриттів
1. Найпростіше укриття – це фортифікаційна споруда, цокольне або
підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження населення від
небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів
ураження в особливий період.
Під найпростіші укриття для населення можуть бути пристосовані:
- підвали та підпілля в житлових будинках, промислових, допоміжних
і адміністративно-побутових будинках;
- заглиблені споруди, що стоять окремо, призначені для виробничих,
складських і побутових потреб: заглиблені гаражі, овочесховища, льохи,
склади та інше;
- окремі приміщення на перших і других поверхах в кам'яних
(бетонних) будівлях, що мають мінімальну кількість зовнішніх відкритих
стін, особливо без віконних і інших отворів.
Для оснащення (облаштування) найпростіших укриттів доцільно
завчасно передбачати таке обладнання:
- місця для сидіння (лежання) – лавки, нари, стільці, ліжка тощо;
- ємності з питною (з розрахунку 2 л/добу на одну особу, яка підлягає
укриттю) та технічною водою (за відсутності централізованого
водопостачання);
- контейнери для зберігання продуктів харчування;
- виносні баки для нечистот зі щільним закриванням (для
неканалізованих будівель і споруд);
- резервне штучне освітлення (електричні ліхтарі, свічки, гасові лампи
тощо);
- первинні засоби пожежегасіння (відповідно до встановлених норм
для приміщень відповідного функціонального призначення);
- засоби надання первинної медичної допомоги;
- засоби зв’язку і оповіщення (телефон, радіоприймач);
- шанцевий інструмент (лопати штикові та совкові, ломи, сокири,
пилки-ножівки по дереву, по металу тощо).
У разі необхідності найпростіші укриття можуть забезпечуватися
додатковим обладнанням, інструментами та інвентарем відповідно до
місцевих особливостей та потреб.
Біля вхідних дверей до найпростішого укриття вивішується
табличка розміром 50 х 60 см з написом «Місце для УКРИТТЯ». На ній
необхідно зазначати адресу місця розташування споруди, її
балансоутримувача, адресу і місце зберігання ключів.
2.Заглиблені приміщення після їх пристосування під укриття матимуть
вищі захисні властивості, ніж наземні та повинні задовольняти наступним
основним вимогам:
- мати товсті стіни і перекриття;
- допускати можливість потовщення або посилення захисних
конструкцій;
- мати площу для розміщення людей, вільну від устаткування;
- знаходитися поблизу місць постійного перебування основної маси
людей, які будуть укриватися в них.
Не рекомендується використовувати для укриття:
- приміщення де технологічні процеси не можливо припинити;
- якщо устаткування, встановлене в приміщеннях, отримавши
незначне ушкодження, може викликати вибухи, пожежу або виділення
шкідливих газів;
- наявність у приміщеннях водопроводів великих перерізів, та які
проходять по естакадах або в заглиблених колекторах поблизу від
пристосованих під укриття заглиблених приміщень;
- підвальні приміщення, які періодично затоплюються ґрунтовими
водами, та які можуть бути затоплені при руйнуванні близько розташованих
резервуарів з водою, шкідливими рідинами або заповнені газами.
Для пристосування заглиблених і наземних приміщень під укриття
необхідно виконати наступні основні роботи:
- закладення непотрібних отворів і відводів в зовнішніх конструкціях;
- підготовку наявного і монтаж вентиляційного, санітарно-технічного і
побутового обладнання, що забезпечує нормальні умови перебування людей;
- необхідне за розрахунком посилення огороджувальних конструкцій,
посилення і герметизацію дверей, засипку перекриття ґрунтом, піском або
кам'яними матеріалами.
Якщо під укриття пристосовується приміщення середніх поверхів
(наприклад, в місцях, де можливо затоплення водою нижніх поверхів і
підвалів), то закладають і герметизують також отвори вищерозміщених і
нижніх приміщень.
Висота приміщень має бути не менше 1,5-1,7 м. При висоті більше 3 м.
для розміщення людей можна влаштовувати нари в кілька ярусів. Для цих же
цілей можуть бути використані столи, стелажі, верстаки, мішки з сипучими
матеріалами, штабелю з сировиною, готовою продукцією, ящики і т. п.
На одну особу необхідно не менше 0,6 кв. м площі, вільної від наявного
в приміщенні устаткування. Ширину проходів між рядами нар (місць для
людей) досить мати 0,6 м.
У пристосованих під укриття приміщеннях мати один-два входи на
кожних 150 чол. Інші дверні отвори потрібно закладати каменем або
засипати ґрунтом.
Непотрібні отвори закладаються шляхом установки із зовнішнього і
внутрішнього боку щитів з товстих дощок (брусів або колод) і засипки пазух
між ними ґрунтом, що підвищує захисні властивості проти ударної хвилі.
Отвори пристосованих під укриття приміщень можна закладати мішками з
ґрунтом (піском).
У наземних приміщеннях для забезпечення провітрювання віконні
отвори закладають не на усю висоту, а залишають згори щілину розміром до
0,3 м.
У підвальних приміщеннях віконні і технологічні отвори потрібно
закладати повністю, а приямки і відкриті зовнішні стіни, виступаючі над
поверхнею землі, засипати ґрунтом, що підвищує захисні властивості
укриттів.
Стіни посилюються шляхом потовщення цегляною армованою кладкою,
або укладанням мішків з ґрунтом.
Перекриття підвальних приміщень посилюються .установкою підпірних
рам у вигляді прогонів і стійок в середині перекриття з метою сприймання
навантаження на перекриття при обваленні наземних конструкцій будівлі, та
посилення слабких стін і перегородок.
Для пристрою рам посилення можна використовувати колоди, бруси,
пакети з дощок, металеві швелери, двотаврові балки, труби і інший прокат.
Захисні властивості входів можуть бути в 10-20 разів підвищені шляхом
установки екрану (стінки) усередині або зовні приміщення навпроти дверей.
Стінка-екран виконується з цеглин, мішків з ґрунтом або з двох щитів із
засипкою між ними ґрунту шаром товщиною 0,3-0,6 м
При вході в заглиблені приміщення над вхідними дверима доцільно
влаштовувати захисний козирок із зробленого з колод накату з обсипанням
ґрунтом, що забезпечить вільне відкривання дверей при обваленні
конструкцій наземних поверхів.
Для забезпечення необхідних умов в укриттях максимально
використовуються і дообладнуються існуючі системи і пристрої забезпечення
повітрям, водопостачання і каналізації.
Для дихання людей і для відведення надлишків тепла і вологи, які вони
виділяють вентиляція укриттів повинна бути обов’язково припливно-
витяжною. Для укриттів малої місткості це досягається природною
вентиляцією за рахунок вітрового напору і різниці температур в укритті і за
його межами. Природна вентиляція надійна в укриттях обладнаних в
наземних поверхах будівель, і в заглиблених укриттях місткістю 20 - 30 осіб.
За відсутності в приміщенні для людей санвузла за тонкою
перегородкою або ширмою, ближче до витяжного отвору, встановлюють
виносні ємності з герметичними кришками.
3.Для підготовки підвальних приміщень, погребів слід виконати
наступні роботи:
- прибрати приміщення від сміття,винести непотрібні та зайві речі;
- демонтувати тимчасові перегородки, звільнити загальні проходи в
підвальному приміщенні;
- укріпити вхідні двері, укріпити наявні віконні отвори та закласти їх
мішками з піском;
- перевірити електропроводку, освітлення та вимикачі;
- створити запас електролампочок, свічок, ліхтариків;
- облаштувати вентиляційні отвори;
- встановити лавки, тапчани (лежаки);
- створити запас продуктів харчування тривалого зберігання (консерви,
консервація тощо) та питної води, а також теплих речей та ковдр,
забезпечити їх зберігання у водонепроникних чохлах.
За можливості змонтувати електророзетки, та автономне
електроосвітлення від акумуляторів.
Рекомендації про дії у випадку загрози виникнення хімічної небезпеки . Переглянути
