• Співайте разом зі своею дитиною вдома колискові, забавлянки, пісні-небилиці тощо;
• Слухайте із дитиною музику в живому виконанні, аудіозаписі;
• Музикуйте з дитиною на музичних інструментах – справжніх, іграшкових чи виготовлених власноруч;
• Імітуйте голоси персонажів під час читання з дитиною казок;
• Влаштовуйте вдома імпровізовані танцювальні виступи;
• Готуйте разом із дитиною музичні номери, виступи-сюрпризи до родинних свят;
• Грайтесь із дитиною в музичні ігри;
• Поєднуйте діяльність дитини в побуті з творчістю;
• Підтримуйте розмову з дитиною, коли вона ділиться своїми музично-естетичними враженнями;
• Поповнюйте домашню музичну фонотеку музичними казками, дитячими піснями, мюзиклами тощо.

• Домашні музичні заняття з дитиною варто проводити щодня, бажано один і той самий час;
• На початковому етапі домашні музичні заняття можуть тривати 10-15 хвилин;
• Перш ніж проводити домашнє музичне заняття, слід створити для нього відповідні умови – подбати про хороше освітлення та затишок, вимкнути мобільний телефон, телевізор;
• До кожного домашнього музичного заняття варто готуватися заздалегідь із належною відповідальністю;
• Для музичних домашніх занять доцільно обрати співи, слухання музики, інструментальне музикування;
• Перед тим як слухати з дитиною музику чи музикувати, слід навчити ії слухати тишу;
• Музичні твори для слухання мають бути високохудожніми, яскравими, зрозумілими і нетривалими за звучанням – 3-5 хвилин;
• Домашні музичні заняття можна перетворювати на творчу майстерню з виготовлення музичних інструментів;
• Необхідно ініціювати в дитини бажання створювати власні пісні, музичні казки, мініатюрні п`єси;
• Домашні музичні заняття можна проводити на відкритому повітрі, спонукаючи дитину прислухатися до звуків довкілля.

1. Намагайтеся вчитися разом із дитиною.
2. Не порушуйте творчий процес дитини своїми зауваженнями та настирними порадами.
3. Привчайте дитину не боятися складних завдань, а знаходити різні та неочікувані варіанти їх розв`язання.
4. Сприймайте виконання спільного завдання з дитиною не як батьківське зобов`язання, а як творчість.
5. Ініціюйте домашні музикування та «хвилинки» співу.
6. Виявляйте щиру зацікавленість спільним музикуванням та захоплення від нього.
7. Створюйте під час спільного музикування з дитиною невимушену і творчу атмосферу.
8. Будьте у спільному музикуванні з дитиною співучасником процесу, а не ментором.
9. Перетворюйте домашнє навчання та музикування на музичних інструментах на захопливу гру.

 Відвідуйте разом із дитиною філармонію, театр і балету, музично-драматичний театр

Колись на музичні заняття в дитячому садку завжди надягали чешки. Як не дивно, це потрібно робити і досі.

Чому так? Адже зараз такий великий вибір взуття: черевички, сандалії, крокси.

На музичних заняттях діти засвоюють різні види діяльності. Серед них є й ритмічна, тобто рухи під музику, танці. У звичайному взутті виконувати деякі танцювальні па незручно, а іноді й неможливо. Підошва у звичайного взуття доволі жорстка, нога часто перетягнута ремінцем. А танець передбачає легкі, граційні рухи. Діти активно пересуваються залою, підстрибують, бігають. Незручні й доволі важкі сандалії або черевики втомлюють дитячі ніжки.

Добре. Нехай на заняття діти ходять у чешках, а от на свято ми придбаємо їм гарне святкове взуття.

У жодному разі! Скажіть «Ні» святковим черевичкам.

На святі діти виконують теж саме, що й на занятті, тільки додатково їм ще «заважає» театралізоване оформлення зали, ошатні костюми. Під час виконання танцю тупіт дитячих ніжок у черевичках заглушає музику, різнокольорове взуття відволікає маленьких артистів. Крім того, зазвичай підошва парадних черевичків дуже ковзає паркетом. Замість того, щоб насолоджуватися танцем, діти переймаються тим, аби не впасти. І це часто трапляється.

Отже, танцювальне взуття чешки – це гарно, зручно та безпечно!

Як обрати хороші чешки?

Зверніть увагу на внутрішню поверхню чешок, а також на устілку. Вона має добре вийматися й бути приємною на дотик. Внутрішні шви чешок не мають бути грубими й жорсткими. Приділіть увагу підошві. Вона має бути м`якою. Зовнішній вигляд чешок має бути ідеальним:

без заломів, обривів ниток, пропущених стібків, плям і грубих швів.

• Організм насичується киснем – поліпшується кровообіг, нормалізується серцебиття;
• У мозку виробляються гормони радості – ендорфіни. Минає нервозність та напруження. Дитина почувається спокійно та щасливо;
• Спів хором дає особливе відчуття єднання;
• Збільшується об`єм легень, розвивається грудна клітина, формується правильне дихання;
• Активується лімфатична система, яка допомагає організму позбавлятися від токсинів. Здорова лімфатична система укріплює імунітет і «відлякує» віруси;
• Діафрагма, скорочуючись, масажує печінку і запобігає застою жовчі. Поліпшується робота органів шлунково-кишкового тракту.    

Насолоджуйтеся співом щодня по 5 хвилин. За користю це – чудова заміна звичайної зарядки!

Голос – це унікальний інструмент, який ми використовуємо, коли розмовляємо, співаємо, кричимо, сміємося чи плачемо. Усім, а не лише тим, хто професійно займається співом, треба пам’ятати, що пошкодивши голос у дитячому віці, можна зіпсувати красу його звучання на все життя. А це позначиться на загальному рівні розвитку мовлення людини, на її нервово-психічному стані. Саме тому дорослому треба знати основні правила гігієни та охорони дитячого голосу.

Зазвичай дорослі не лише не помічають хвороб голосового апарату у дітей, а й несвідомо провокують їх виникнення. Наприклад, дітей часто просять голосно відповідати, читати вірші тощо. Це неприйнятно, адже треба запобігати щонайменшому перенапруженню голосових зв'язок дітей, слідкувати, щоб динамічний режим дитячої розмови був помірним, зокрема забороняти дітям надто голосно сміятися, вигукувати. Слід пам’ятати що голосовий апарат – це частина нашого організму, за станом якого слід стежити. А щоб попередити виникнення проблем з голосом, необхідно дотримуватися правил його гігієни та охорони.

Особливості звучання дитячого голосу

Характеристики звучання дитячих голосів до мутації істотно відрізняються від характеристик звучання голосів голосів дорослих. Голосові складки у дітей:

• коливаються не всією поверхнею, а лише краями, через що дитячий голос звучить слабко;
• коротші ніж у дорослих, тому дитячий голос звучить вище. Голоси хлопчиків і дівчаток до 10 років схожі між собою і мають єдину назву – дискант. Система резонаторів у дітей ще не розвинена, отже і тембральне забарвлення їхніх голосів достатньо обмежене. Проте еталонне звучання дитячого дисканту має такі характеристики: дзвінке, витончене, легке.

Але іноді дитячий спів може мати і протилежні характеристики: низький, сиплий, хрипкий, форсований та напружений. Це трапляється тоді, коли діти не дотримуються гігієни голосу, голосового режиму та неправильно використовують натуральні регістри свого голосу – віддають перевагу грудному регістру замість головного (фальцетного).

Приблизно у 7 років у дітей з’являється здатність до змішаного голосоутворення (поєднання головного та грудного регістрів). Звичайно, використання грудного регістру значно збагачує темброву палітру голосу, але активно залучати його у процесі співу дітям до 10 років не рекомендується.

На багатьох дитячих вокальних конкурсах доводиться стикатися з різними проблемами дитячих голосів. Насамперед це зловживання грудним звучанням, що є першопричиною такого вокального недоліку, як «гудіння». Як не дивно, воно притаманне навіть учасникам успішних хорових колективів. Наслідком постійного «гудіння» є вузький діапазон дитячого голосу, що не перевищує терцію чи кварту. Але найголовніше – псується органіка голосу: він починає сипіти, втрачає інтонаційну точність та темброву стійкість. Окрім того, за статистикою, діти, які співають, використовуючи нетипові для свого віку резонатори, часто хворіють.

Найпростіше визначити, який регістр задіяний під час співу, можна, поклавши руку на грудну клітку там, де розміщуються трахея або бронхи, і послухавши, чи вібрує грудний резонатор. Якщо так – дитина співає неправильно, активно задіюючи грудний регістр. Звукоутворення у головному регістрі можна контролювати так: попросити дитину, щоб вона, співаючи голосний звук, широко відкривала рота. Якщо маленький язичок у горлі піднятий угору – голос формується правильно.

Гігієна голосу

Гігієна голосу передбачає, що слід дотримуватись певних правил догляду за голосовим апаратом, аби забезпечити його здоров’я. Зокрема, потрібно:

• уникати крику, тривалого мовленнєвого навантаження;
• не співати під час хвороби;
• не співати на вулиці у холодну пору року;
• максимально захистити себе від наслідків різкої зміни температури довкілля;
• обмежувати вживання гострих, солоних, занадто гарячих або холодних страв, газованих напоїв.

Треба знати, що пошкодити голосовий апарат дитини можливо і на уроці співу чи музичному занятті. Наприклад, відомо, що на голосову функцію погано вливає хвилювання, тож насамперед треба подбати про створення позитивного психологічного клімату у дитячому колективі. Окрім того, треба слідкувати, щоб дитячі голоси не перевтомлювалися: надмірне навантаження травмує гортанні м’язи, голос втрачає свіжість звучання та контрольованість. Якщо все ж не вдалося уникнути перевтоми голосу, слід відпочити. Найкращі ліки у цьому випадку – мовчання.

Уберегти дитячий голос від пошкоджень допоможе дотримання співацького режиму.

Голосовий апарат, як і будь-який інший орган, у дитинстві активно розвивається. Саме тому задля охорони дитячого голосу треба розрізняти етапи його розвитку та особливості його звучання у різні періоди. У спеціальній літературі визначено такі вікові періоди розвитку дитячого голосу:

• перед мутаційний – 10-12 років;
• мутаційний – 12-15 років;
• після мутаційний – 15-18 років.

Трапляються випадки, коли ознаки мутації голосу у хлопчиків починаються не в межах мутаційного періоду: раніше – до 10 років – чи пізніше – після 16 років. Саме тому треба уважно стежити за звучанням голосів і тих дітей, для віку яких мутація начебто й не характерна. Якщо ж проблеми з голосом виявлено, треба батькам дитини звернутися за консультацією до лікаря-фоніатра.

Дорослі часто не звертають увагу на ті випадки, коли діти співають не властивими їм голосами, копіюючи вокальну манеру дорослих. А це дуже шкідливо для дитячого голосу. Механізм копіювання діє на рівні підсвідомості. Те, що виникає мимоволі, організовує голосову функцію і за рахунок систематичного повторення уже свідомо закріплюється. Ось чому не можна просити дитину співати популярні пісні, які виконують дорослі. Натомість рекомендується маленьким співакам слухати пісні у виконанні зразкових дитячих колективів, хорів, дітей солістів. Слухаючи якісне виконання, діти мимоволі «підтягнуть» і свою інтонаційну точність, артикуляційну виразність тощо.

Отже, дотримання елементарних правил гігієни та охорони голосу самими дітьми, увага до цієї проблеми збоку дорослих забезпечать здоров’я голосового апарату у дітей та красу звучання їхніх дзвінких голосів.