Психологічна служба

Image
Image
Image
Image

 

1шКонсультація для батьків «Вплив родини на мовлення дитини» Переглянути

 

1шКонсультація для батьків«Світ гри у житті дитини» Переглянути

 

1шСоціалізація дітей дошкільного віку Переглянути

 

1шКонсультація для батьків «Профілактика жорстокого поводження з дітьми» Переглянути

 

1шКонсультація для батьків «Світ гри у житті дитини» Переглянути

Image

Консультація для батьків "Як провести вихідні дні"

     Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині. Тому у вихідні дні так важливо якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні.

     Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих?

     По-перше, необхідно якнайбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим відпочивати. Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди - по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо. Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, але ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.

     По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно, це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне. Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша улюблена чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.

     Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою повернеться до вас вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.

     Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування та виховання дитини.

Image

Поради психолога щодо ефективної взаємодії батьків з дітьми

  1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Приймайте її такою, якою вона є, підкреслюйте її сильні сторони.
  2. Будьте уважними й чуйними до дитини, уникайте образ і погроз.
  3. Поєднуйте повагу дитини з вимогливістю, не соромтеся виявляти любов до дитини. Дайте їй зрозуміти, що любитиме її за будь-яких обставин.
  4. Намагайтеся, щоб ваша любов не вилилася у вседозволеність чи бездоглядність.
  5. Діти повторюють дії дорослих, насамперед, батьків. Станьте взірцем для них.
  6. Заохочуйте особисту відповідальність і самостійність.
  7. Вимагайте обміркованої поведінки.
  8. Чуйно ставтеся до запитів дитини.
  9. Намагайтеся впливати на дитину проханням. І якщо прохання не виконується, лише тоді вдавайтеся до інструкцій і наказів.
  10. Дбайте про постійне дотримання дисципліни.
  11. Покарання не повинно витісняти любов. Воно повинно бути справедливим, враховуйте вчинок і мотив.
  12. Частіше спілкуйтеся з дітьми й вислуховувайте їх.

 

Поради психолога щодо ефективної взаємодії педагога з дітьми

  • Не давайте дитині зневіритися у власних силах. Діти мають різні можливості. Не в кожної дитини вистачає терпіння та наполегливості без труднощів переходити від простого до складного.
  • Виховуйте у дитини впевненість у собі й довіру до педагога. Діти не повинні боятися помилятися. На помилках вчаться. А без роботи над помилками неможливо уявити зростання дитини.
  • Навчайте дітей думати і працювати самостійно. Дітям слід давати можливість виявляти власну ініціативу.
  • Зважайте на те, що кожна дитина все сприймає індивідуально.
  • Виховуйте дітей так, щоб вони відгукувалися не лише на ваші слова, а й на думки – це найліпший діалог між дорослими та дітьми.
  • Враховуйте, що пильна увага дитини розвиває її пам’ять.
  • Зважайте на те, що думки дитини набагато продуктивніші за думки педагога.
  • Забезпечуйте практичне застосування знань дітьми, адже навчитися будь-чого можна лише вправляючись.
  • Повторюйте час від часу вивчений матеріал.
  • Розвивайте творче ставлення дітей до діяльності. Нові ідеї – це продукт творчої уяви дитини.
  • Створюйте проблемні ситуації під час проведення занять, адже за відсутності вибору складно розвивати мислення.
  • Намагайтеся здивувати дитину. Якщо дитину щось дивує, вона починає над цим замислюватися.
  • Докладайте зусиль для того, щоб зацікавити дитину, тому що зацікавленість – це найсильніше мотивування до навчання.
  • Звертайте увагу на ваш стиль спілкування. Запам’ятовування у дітей часто залежить саме від цього.

 

18 жовтня – Європейський день протидії торгівлі людьми

 0

     Європейський день протидії торгівлі людьми започаткований 18 жовтня 2007 року Європейським Парламентом як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності щодо феномену торгівлі людьми та небайдужості громадськості до цього явища.

     Торгівля людьми – це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, протизаконна торгівля людськими істотами в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці,  це сучасна форма рабства. Торгівля людьми є одним із найсерйозніших злочинів проти людини, який має як економічні, так і соціальні, педагогічні, психологічні причини. Саме тому щорічно 18 жовтня відзначається Європейський день боротьби з торгівлею людьми. Факт його відзначення є нагадуванням про актуальність проблеми торгівлі людьми, а також необхідність об’єднання зусиль для протидії цьому явищу, переслідуванні злочинців, надання допомоги постраждалим, ведення превентивної роботи. Небайдужість громадськості до цього явища і візуалізація проблеми на глобальному рівні – запорука успішної боротьби з проблемою.

     Причинами розвитку цього явища залишається розповсюдження організованої злочинності та наркоторгівлі й недостатня боротьба з ними, насильство в родині, нестатки, пошук кращих умов життя, слабка поінформованість населення про життя і працевлаштування за кордоном, виготовлення й розповсюдження дитячої порнографії через мережу Інтернет.

     17 листопада 2005 року була підписана Конвенція Ради Європи «Про боротьбу з торгівлею людьми».

     Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Щорічно близько 600 – 800 тисяч осіб у світі продають за кордон з метою експлуатації). Експлуатація може відбуватись як всередині країни так і поза її межами, а вербувальниками найчастіше є знайомі люди – ті, яким довіряють.

     Торгівля людьми може відбуватись у різних формах:

 вербування, перевезення, передача, продаж,

усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях,

використання в порнобізнесі, примус до заняття проституцією,

використання у військових конфліктах,

залучення до злочинної діяльності,

трансплантація чи насильницьке донорство,

рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця,

залучення в боргову кабалу,

використання шантажу, погроз, насильства.

     За оцінками Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні понад  230 000 українців постраждали від торгівлі людьми, починаючи з 1991 року, що робить Україну однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі. Більшість постраждалих - молодь до 35 років. 60% постраждалих від торгівлі людьми, які звернулися по допомогу до МОМ  – чоловіки, понад 80% постраждалих мають вищу або технічну освіту. Наймолодшій постраждалій було 3 роки, а найстаршій – 83.

     Запобігти рабству можна . Готуючись їхати за кордон, дотримуйся порад із безпечної міграції!

    З метою запобігання торгівлі людьми та сучасному рабству в рамках Представництва МОМ в Україні функціонує Програма протидії торгівлі людьми, на сайті якої можна дізнатись більше про правила безпечної міграції, яких потрібно дотримуватись, вирушаючи за кордон.

     Торгівля людьми вважається особливо тяжким злочином в Україні та багатьох інших країнах. Стаття 149 Кримінального Кодексу України передбачає, що злочини, пов’язані з торгівлею людьми, караються позбавленням волі на строк від 3-х до 15-ти років.

Факти

40,3 мільйона жителів планети перебувають у сучасному рабстві.

10 мільйонів дітей,

24,9 мільйона людей на примусовій праці,

15,4 мільйона людей у примусовому шлюбі.

4,8 мільйона людей у примусовій сексуальній експлуатаці.

 Торгівля людьми: міфи та стереотипи

Національна “гаряча лінія” з питань протидії торгівлі людьми 0-800-500-225 (дзвінки в межах України безкоштовні)

+38-044-205-37-36; 205-36-94 (для дзвінків з-за кордону)

527.org.ua – електронні консультації
527 –  безкоштовні дзвінки з мобільних телефонів в Україні
Для громадян, які перебувають на території Республіки Польща! Щоб отримати консультацію. телефонуйте 0048 22 490 20 44

 

Психолого-педагогічний супровід дітей   в ЗДО. Кризові періоди дошкільнят

      Кожна дитина потребує особливого ставлення до себе з боку дорослих. Важливо організувати такий освітній процес, що сприятиме особистісному розвитку дітей. Психолого-педагогічний супровід виступає як комплексна технологія, особлива культура підтримки і допомоги дитині у вирішенні завдань розвитку, навчання, виховання, соціалізації.

      Психолого-педагогічний супровід дитини — це система професійної діяльності, спрямованої на створення максимально сприятливих умов для успішного навчання, виховання і розвитку кожної дитини, розкриття і реалізації її особистісного потенціалу. В основі психолого-педагогічного супроводу дітей дошкільного віку лежать психологічні особливості дітей на кожному віковому етапі розвитку, кризові періоди, психологічні новоутворення

       У дошкільному віці закладаються основи розвитку дітей, і від того, як ми  розвиваємо дітей, багато в чому залежить їх подальша доля. Особливо важливі знання вікових особливостей дітей для вибудовування психолого-педагогічного супроводу освітнього процесу.

      Формування особистості дитини відбувається в його активній діяльності. На кожному віковому етапі провідною є певна діяльність - спілкування, гра,  навчанняпраця, яка обумовлює основні зміни в особистості.

      Органи, системи і психічні функції дитини розвиваються з різною інтенсивністю.  Існують періоди, протягом яких організм стає особливо чутливий до певних впливів навколишньої дійсності. Такі періоди називають сенситивними.

      Відповідно з періодизацією, дошкільним дитинством  вважається період від 3-х до 7-ми років. Передує йому  дитинство (від 0 до 1-го року) і ранній вік (від 1-го року до 3-х років).  У зв'язку з тим, що система дошкільної освіти часто включає і ясельні групи, які відвідують діти молодшого віку від 1,5 до 2,5 років, торкнемося особливостей їх розвитку. Розглянемо вікові особливості дітей раннього віку.

      Від 1 року до 3-х років

      Найважливішим психічним новоутворенням раннього віку є виникнення мови і наочно-дієвого мислення. У цей період відбувається формування активного мовлення дитини і розуміння мови дорослого в процесі спільної діяльності.

      Для успішного розвитку мовлення дитини необхідно стимулювати висловлювання дитини, спонукати його говорити про свої бажання. З розвитком слухання і розуміння повідомлень, відбувається використання мови як засобу пізнання дійсності, як спосіб регуляції поведінки з боку дорослого. Увага, сприйняття і пам'ять  дітей раннього віку носять мимовільний характер. Розвиток сприйняття відбувається на основі зовнішньо-орієнтованого дії (за формою, величиною, кольором), при безпосередньому співвідношенні і порівнянні предметів. Дізнатися і запам'ятати дитина може тільки те, що йому сподобалося чи зацікавило.Основний спосіб пізнання дитиною навколишнього світу в даному віці - це метод спроб і помилок. Свідченням переходу від періоду дитинства до періоду раннього дитинства є розвиток нового ставлення до предмета, який починає сприйматися як річ, що має певне призначення та спосіб застосування. Ігрова діяльність носить предметно-маніпулятивний характер. До трьох років з'являється первинна самооцінка, усвідомлення власного «Я», поява особистісних дій спонукає дитину на новий рівень розвитку. Починається криза трьох років - кордон між раннім та дошкільним дитинством, руйнування, перегляд старої системи соціальних відносин. 

     Наступний період -  дошкільне дитинство, який триває з 3 до 7 років. У цьому віці по відношенню до оточуючих у дитини формується власна позиція. Активність і невтомність малюків проявляється у постійній готовності до діяльності.

      У віці  3-4 роки дитина сприймає предмет без спроби його обстеження. На основі наочно-дієвого мислення до 4 - х років у дітей формується  наочно-образне мислення. Поступово відбувається відрив дій дитини від конкретного предмета. Мова стає зв'язковою, словниковий запас збагачений прикметниками. Для пам'яті характерні мимовільність та образність. Переважає впізнавання, а не запам'ятовування. Добре запам'ятовується те, що цікаво і емоційно забарвлене. Малюк не здатний довго утримувати свою увагу на якомусь одному предметі, він швидко переключається з одного виду діяльності на інший. Спосіб пізнання - експериментування, конструювання. Діти починають засвоювати правила взаємин у групі однолітків.

       Психічний розвиток дітей 4-5 років характеризується використанням мови як засобу спілкування і стимуляції, розширенням кругозору дитини, відкиттям їм нових граней навколишнього світу. Дитину починає цікавити не просто  явищем, а причинами і наслідками його виникнення. Тому головне питання дитини цього віку «Чому?». Активно розвивається потреба у нових знаннях, мислення - наочно-образне. Великим кроком вперед є розвиток здатності робити умовиводи, що є свідченням відриву мислення від безпосередньої ситуації. У цей віковий період закінчується формування активної мови дітей. Увага і пам'ять продовжують носити мимовільний характер. Зберігається залежність уваги від емоційної насиченості та інтересу. Активно розвивається фантазування. Способом пізнання  навколишнього світу є  розповіді  дорослого, експериментування.  Ігрова діяльність  носить  колективний характер.  Однолітки стають цікавими як партнери  по сюжетній грі, складаються переваги за статевою ознакою. Ігрові об'єднання стають більш стійкими.

      У п'яти-шестирічному віці інтерес дитини спрямований на сферу взаємовідносин між людьми. Оцінки дорослого піддаються критичному аналізу і порівнянню  зі своїми власними. До цього періоду в дитини накопичується досить  великий об’єм  знань, який продовжує інтенсивно поповнюватися.  Відбувається подальший розвиток пізнавальної сфери дошкільника. Починає формуватися  образно-схематичне мислення, відбувається розвиток цілеспрямованого запам'ятовування. Основний спосіб пізнання - спілкування з однолітками, самостійна діяльність і експериментування. Відбувається подальше поглиблення інтересу до партнера по грі, ускладнюється задум в ігровій діяльності, розвиток вольових якостей, які дозволяють дитині заздалегідь організувати свою увагу на майбутній діяльності.

       Вікові особливості дітей 6-7 років.

      До кінця дошкільного віку дитина знає що таке «добре» і що таке «погано», а також може оцінити не лише чужу, але і свою поведінку. Формується вкрай важливий механізм підпорядкування мотивів. Найбільш сильний мотив для дошкільника - заохочення, отримання нагороди. Більш слабкий - покарання, ще більш слабкий - власна обіцянка. Ще одна важлива лінія розвитку особистості - становлення самосвідомості. У дитини до 7-ми років з'являється самоконтроль і довільна поведінка, самооцінка стає більш адекватною. На основі наочно-образного мислення у дітей формуються елементи логічного мислення. Відбувається розвиток внутрішнього мовлення. Спосіб пізнання - самостійна діяльність, пізнавальне спілкування з дорослими і однолітками. Одноліток сприймається як співрозмовник, партнер по діяльності. До кінця дошкільного віку хлопчики і дівчатка грають не в усі ігри разом, у них з'являються специфічні ігри - тільки для хлопчиків і тільки для дівчаток. Найголовніший результат дошкільного періоду - це готовність дітей до навчання в школі.

      Ознаки готовності до школи

  • - Велике бажання вчитися і відвідувати школу (дозрівання навчального мотиву).
  • - Широке коло знань про навколишній світ.
  • - Здатність до виконання основних розумових операцій.
  • - Досягнення певного рівня психічної та фізичної витривалості.
  • - Розвиток інтелектуальних, моральних та естетичних почуттів.
  • - Певний рівень мовного і комунікативного розвитку.

     Таким чином, психологічна готовність до шкільного навчання формується у дитини протягом усього дошкільного дитинства, тобто з 3 до 7 років і є комплексним структурним утворенням, що включає інтелектуальну, особистісну, соціально-психологічну та емоційно-вольову готовність.

Консультація для батьків

«Індивідуальні особливості розвитку дитини»

   Кожна дитина неповторна й особлива, і кожна потребує до себе уваги з боку дорослих.  Навчання і виховання може бути ефективним лише за умови, коли педагоги і батьки враховують індивідуальну своєрідність кожної дитини: її потреби, особливості темпераменту, спрямованість здібностей, уподобань та інтересів, рівень розвитку інтелекту й творчості. Це означає, що дорослі з повагою ставляться до кожної дитини, позитивно реагують на її інтереси, запити, підтримують і розвивають природні дані.

  Проте індивідуальні особливості дитини слід відрізняти від вікових, які настають з дозріванням або старінням організму.    До природних індивідуальних особливостей належить тип нервової системи, темперамент. Виділяють наступні типи темпераменту: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік. Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості. Під впливом умов життя, завдяки пластичності і сприйнятливості нервової системи, вроджений тип вищої нервової діяльності обростає різними набутими рисами. У результаті утворюється сплав вродженого і набутого. Розмежувати ці складові нелегко, але й дуже важливо. Адже тільки виділивши природжені риси, ми отримуємо ключ до тренування типу нервової системи. Мова, звичайно, йде не про перероблення типу, а лише про маскування тих чи інших його рис, що має велике значення у вихованні. Дорослим необхідно вміти визначати тип нервової системи дитини, щоб спрямувати розвиток дитячої особистості, зрозуміти і пояснити ті чи інші нюанси дитячої поведінки, швидко прийти на допомогу, коли треба, запобігти небажаним реакціям тощо.

ДІТИ - САНГВІНІКИ

   Сильний, урівноважений, рухливий тип нервової системи. Такі діти енергійні, активні, життєрадісні. Швидко і легко переключаються з однієї діяльності на іншу, переходять від веселих розваг до серйозної справи (йдеться про швидкість реакцій і перехід нервових процесів від збудження до гальмування, а не про здібності чи загальний психічний розвиток дитини).

   Перебіг адаптації до нових умов життя в таких дітей, як правило, безболісний. Вони швидко налагоджують нові контакти. Ці діти працелюбні, витримані. У сангвініків легко виробляються різноманітні нові вміння та навички, а також відносно швидко переробляються вже набуті. Вони легко переносять нетривалі навантаження і вправно відновлюють працездатність. Одноманітність, в’ялість ситуацій помітно знижують можливості уваги, підвищують схильність до відволікань на сторонні подразники, що впливає на загальну працездатність дитини.

   Здійснювати виховний вплив на таких дітей найпростіше на основі довірливих дружніх стосунків.

ДІТИ - ФЛЕГМАТИКИ

    Сильний врівноважений, інертний тип нервової системи. Ці діти спокійні, не схильні до поспіху. Їм потрібен певний час, щоб правильно відреагувати на той чи інший вплив. Адаптація до нових умов життя відбувається повільно, часто з труднощами (можуть бути і важкі форми ускладнень). Необхідність включитися у будь - яку діяльність одразу викликає розгубленість, а нерідко й переляк. Навички і звички у цих дітей виробляються повільно, але міцні і тривалі. Переробляти звички надзвичайно важко. Для емоційної сфери характерна зовнішня байдужість. Почуття і переживання можуть бути дуже глибокі, але зовні зовсім непомітні. Неадекватні емоції виникають рідко. Конфліктних ситуацій такі діти найчастіше уникають. Проте у стані глибокого емоційного збудження можуть перебувати тривалий час (за відсутності видимих проявів емоцій).

  У вихованні дітей з флегматичним типом нервової системи потрібен розумний режим і терпіння. Має значення навіть дотримання режиму сну: не рано вкладати увечері, не затягувати денний сон, будити вчасно, але так, щоб при цьому не дратувати дитину. Пам’ятаючи, що перевиховувати навіть дріб’язкові звички у таких дітей дуже важко, потрібно попереджати їх появу. Не моралізувати з приводу неуважності до скрутних ситуацій з близькими, а тренувати чуйність „уроками” доброти, бути прикладом для наслідування. Доброзичливо, але неухильно стимулювати до співучасті у добрій справі.

ДІТИ - ХОЛЕРИКИ

    Сильний, неврівноважений тип нервової системи, з яскравою перевагою збудження над гальмуванням. Холерики енергійні, гарячі, запальні, часом поводяться різко і грубо. У звичайних умовах швидко і легко переключаються на нову діяльність, активно беруться за будь-яку справу, інколи водночас охоплюють кілька дій.

   Перебіг адаптації до нових умов життя у холериків, як і у сангвініків, за відсутності емоціогенних ситуацій (належної уваги з боку дорослих, запобіжних дій тощо) легкий. Легко налагоджують стосунки, мають широке коло знайомих. Своєю гарячкуватістю, неспокійністю, сварливістю постійно створюють конфліктні ситуації. Але після сварок швидко „відходять”, не тримають довго образи.

    Ці діти здатні швидко відпочивати і продовжувати займатися складною справою, уперто домагаючись результату. Але це можливе лише за умови психологічного комфорту. Адже холерикам властива і раптова зміна бурхливої активності на різкий спад настрою і повну бездіяльність. Витримка, такт і терпіння близьких дорослих – ось ключі до душі такої дитини.

    Процес вироблення умінь і навичок протікає нормально і продуктивно, якщо враховувати суттєві особливості дітей-холериків: швидка короткочасна втомлюваність уваги, ускладнений розподіл і переключення уваги, велика сила емоції і знижені можливості вольового зусилля, пов’язаного з гальмуванням.

    Такі діти мають бути постійно в полі зору дорослих. З раннього віку необхідна так звана „психотерапія” з метою формування гальмівних механізмів. Тут особливо важливо виховувати навички спілкування, ставлення до конфліктних ситуацій, уміння і бажання їх уникати, здатність спокійно вийти з конфліктної ситуації. Забезпечуючи умови для реалізації бурхливої енергії таких дітей, треба максимально спрямовувати її на конкретні справи.  Дорослим потрібне не лише терпіння при вихованні таких дітей, а ще й уміння бути  спокійними, лагідними і витриманими навіть при вибухах дитячого гніву. Ніякі моралізування, насмішкуваті зауваження, покарання недопустимі. Краще ізолювати дитину на якийсь час, допомогти заспокоїтись і спробувати разом з нею поміркувати над тим, що трапилося. Оцінити власну поведінку має сама дитина. Не можна вимагати від холериків обіцянок і клятв більше не чинити так. Діти завжди щиро хочуть бути на рівні очікувань близьких дорослих, але не всім їм це вдається. Тому тактика дорослого має бути відповідною до дитячих очікувань.  Це  - розуміти її,  допомогти гідно вийти зі скрути і вселити надію на безконфліктне спілкування.

ДІТИ – МЕЛАНХОЛІКИ

    Слабкий тип нервової системи. Діти із схильністю до такого типу - малоактивні, сором’язливі, замкнуті. Чітко виражена чутливість до найменших подразників. Дітям цього типу властиві часто неадекватні глибокі переживання.

    Адаптація до нових умов життя майже завжди  довга. Але полегшити процес адаптації можна завдяки  підготовці дитини до очікуваних змін. Процес входження у нове життя повинен бути поступовий. При зустрічах з новим, у проблемних ситуаціях (навіть при знайомих завданнях, поставлених у незвичних умовах), підвищена чутливість цих дітей переходить у нервозність (стурбованість, напружене обличчя, нерівномірне дихання, скутість рухів, незграбність, часом сльозливість). Часто ці діти втрачають багато зайвих сил при виконанні простих для їх віку, але нових за формою, завдань.

    Абсолютно недопустимі суворі зауваження, підвищений тон висловлювань з приводу невдач, необачних вчинків тощо. Якщо дотримуватися цих порад і створити сприятливу атмосферу, діти-меланхоліки здатні до високої пізнавальної активності, можуть досягти гарного результату в доступній і цікавій їм діяльності. Проте   вони швидше втомлюються і потребують певного душевного спокою для відновлення працездатності. Після такого відпочинку при повторенні – закріпленні освоєного матеріалу діти вже почувають себе впевненіше, самостійніше. Найбільше вразлива у дітей - меланхоліків є емоційна сфера. Загострена чутливість до свого оточення дозволяє дитині помічати найменші зміни в настроях і поведінці людей, емоційно відгукуватися на них. Навіть слухання казок, оповідань, перегляд мультфільмів  тощо викликають глибокі переживання. Постійне напруження емоційної сфери забирає багато сил.

    Дітям із слабким типом нервової системи конче необхідне визнання оточенням їх значущості, схвальні оцінки вчинків. Вони гостро відчувають потребу у спілкуванні з близькими, чутливі до всього, що відбувається, готові прийти на допомогу, здатні на справжнє співчуття. Схильність до придумування всіляких страхів, страх перед невдачею навіть у звичних справах, навіюваність і таке інше властиве певній частині дітей зі слабким типом нервової системи. Їм достатньо, як кажуть, краєм вуха почути проблемну розмову близьких дорослих, підвищений тон у звертанні один до одного, побоювання когось з приводу можливих неприємностей для сімейного кола, щоб спрацювали всі негативні моменти їх темпераменту. Ось чому батьки мають завжди зважати на присутність дитини, не залишати її наодинці зі своїми думками.

   Важливими моментами у житті меланхоліків є хвилини перед сном і пробудженням. Дитині потрібна любляча мама, її тепло, ласка, розповіді щасливих казок перед сном. І таке ж спокійне пробудження в любові.

   У ході індивідуального розвитку дитини темперамент піддається значній корекції під впливом умов життя і особливо цілеспрямованого виховання.

Як уникнути потенційних проблем майбутньому школяру

Стрес

Шестирічкам буває складно всидіти за партою 3-4 уроки на день. Рухова активність скорочується в середньому вдвічі. Наслідок – перенапруження організму та нервової системи дитини. У дитини зростає стомлюваність, погіршується апетит, виникають проблеми зі сном тощо.

Для того, щоб підготувати дитину до навчального навантаження:

- спонукайте дитину дотримуватися режиму дня;

- забезпечуйте повноцінний нічний сон не менше 9-10 годин, а за бажанням дитини –   ще й денний;

- стежте за тим, щоб дитина збалансовано харчувалася;

- гуляйте на свіжому повітрі, організовуйте фізичну активність;

- створіть психологічно безпечну атмосферу вдома

Труднощі в навчанні

Дитині буде складно адаптуватися до школи, якщо її психічні функції недостатньо розвинені. У дітей виникають труднощі в навчанні, якщо в них не сформовані навчальні вміння та відсутня мотивація.

Формуйте в дитини вольові якості та навчайте її долати труднощі. Щоб поліпшити навчальні навички:

- розвивайте образне мислення, дрібну моторику, просторове бачення – пропонуйте дитині малювати, конструювати, ліпити тощо:

- залучайте дитину до інтелектуальних ігор із правилами – нарди, шахи, шашки, монополія.

Завищені вимоги

Інколи батьки висувають дитині завищені вимоги. Це трапляється, якщо вони звикли сприймати дитину як лідера в дитячому колективі або коли самі батьки були у школі лідерами і очікують цього від своєї дитини. Як результат – вона може стати невпевненою у собі, виявляти високий рівень тривожності.

Дозвольте дитині бути собою, не порівнюйте її з іншими. Щоб поліпшити адаптацію дитини до шкільного життя:

- концентруйте увагу навіть на незначних успіхах, не наголошуйте на невдачах;

- дозвольте дитині самостійно розв’язувати відповідні віку проблеми;

- вірте в дитину, виявляйте емпатію та безумовну любов;

- приймайте індивідуальність дитини.

Емоційна незрілість

Емоційно незрілі шестирічки складно переживають обмеження рухової активності. А нові обов’язки, вимоги вчителя та школи вважають нудними. Такі діти не витримують статичне навантаження протягом 30-40 хвилин за партою та порушують дисципліну,бо хочуть себе розважити.

Переконайтеся, що дитина готова до навчання у школі не лише фізично, а й психологічно. Щоб підготувати її до шкільного навантаження:

- розширюйте зону відповідальності – дозволяйте дитині діяти самостійно, при цьому переконайте її у вашій підтримці та допомозі,збільшуйте кількість хатніх обов’язків;

- привчайте дитину ділити великі завдання на дрібніші.

Новий колектив

Спілкування в новому колективі особливо складно дається тим дітям, у яких були обмежені контакти з однолітками. Іноді вони не знають, як привітатися, познайомитися, попросити про допомогу, подружитися чи поспілкуватися з однокласниками. Такі діти сором’язливі, замкнуті і нерішучі. Зазвичай, вони не виявляють інтересу до колективних ігор і конфліктують з однокласниками.

Формуйте в дитині соціальні навички, зокрема:

- створюйте ситуації, в яких дитина спілкуватиметься з однолітками, організовуйте її прогулянки з друзями, спільні походи;

- навчайте дитину ставити запитання, звертатися за допомогою до однолітків та дорослих.

Пошук мобільний